УМАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і УМА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., УМА́ЛИ́ТИ, а́лю́, а́ли́ш, док., перех., рідко. Зменшувати. Умалити вину; // Укорочувати (вік, життя). От тобі наука, не ходи надвір без дрюка, — свиня звалить і віку умалить (Номис, 1864, № 7094).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 436.

Умаляти, ляю, єш, сов. в. умалити, лю, лиш, гл. Умалять, умалить, уменьшать, уменьшить, сокращать, сократить. От тобі наука: не ходи на двір без дрюка, — свиня звалить і віка умалить. Ном. № 7094. Чи я її по личеньку вдарив, чи я її здоров’я умалив? Мет. 271.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 336.