УЛЮБЛЯ́ТИСЯ (ВЛЮБЛЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УЛЮБИ́ТИСЯ (ВЛЮБИ́ТИСЯ), улюблю́ся, улю́бишся; мн. улю́бляться; док., розм. Те саме, що зако́хуватися. Тікай, Грицю, Марусеньки, Бо в тебе влюбилась — Бо не дурно Марусенька Ворожити вчилась… (Бор., Тв., 1957, 92); — Я пам’ятаю, як у свою кріпачку.. так улюбився, що задумував женитись (Мирний, III, 1954, 269).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 433.

Улюблятися, ляюся, єшся, сов. в. улюбитися, блюся, бишся, гл. Влюбляться, влюбиться. Був собі парубок і влюбився він у дівчину. Рудч. Ск. І. 78. Ой як влюблявся парень на дві дівки, да вибірав — котора вірнійша буде. Рудч. Ск. І. 184.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 335.