УЛЮ́БЛИВИЙ (ВЛЮ́БЛИВИЙ), а, е, розм. Який легко, швидко закохується. Непокоїла [Демида] ота клята щербинка [між зубами], яка аж промовляла, що дівчина вийшла з влюбливого роду (Стельмах, І, 1962, 302).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 433.