УЛЬТИМАТИ́ВНИЙ, а, е. Який має характер ультиматуму; категоричний. [Балтієць:] Наша делегація у Бресті відповіла..: «..ми негайно підписуємо подану нам ультимативну угоду..» (Корн., І, 1955, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 434.