УЛОМИ́ТИСЯ¹ (ВЛОМИ́ТИСЯ), о́миться; мн. уло́мляться; док., розм. Поламатися, зламатися. — Як їхали через наше село з цеглою на церкву, дак вісь йому [возові] вломилась (Барв., Опов.., 1902, 177); Гілочка під Івасем уломилася, й він полетів з самого вершечка молодої верби прямо на колодки (Л. Янов., І, 1959, 415); Враз вломився під ногами крихкий і вже угнутий лід… В воді Микола… (Сос., Близька далина, 1960, 271).

УЛОМИ́ТИСЯ² див. вломи́тися¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 432.

Уломитися, млюся, мишся, гл.

1) Отломаться.

2) Сломаться. Я на неї задивився — віз мені уломився. Н. п. Вісь йому вломилась Г. Барв. 177.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 335.