УЛО́ВНИЙ (ВЛО́ВНИЙ), а, е. Те саме, що улови́мий. Завжди сцени проводів і зустрічей на вокзалах збуджували в Марка почуття ледве вловного жалю (Кир., Вибр., 1960, 281); Ледь вловне двигтіння [палуби] передавалося йому в тіло, пронизувало гарячим струмом (Кучер, Чорноморці, 1956, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 431.