УЛОВИ́ТИ див. уло́влювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 430.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
УЛОВИ́ТИ див. уло́влювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 430.
Уловити, влю, виш, гл. Поймать. Лисичка…. так уже йому служить: уловить де курочку, то сама не їсть, а йому принесе. Рудч. Ск. І. 24. На́ тобі удку та піди собі риби влови. Рудч. Ск. II. 86.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 334.