УЛОВИ́МИЙ (ВЛОВИ́МИЙ), а, е, перев. у сполуч. із сл. ледве, ледь і т. ін. Який можна сприйняти органами чуттів; відчутний, помітний. Він чує далеке дихання отари, ричання корів і ледве вловимий голос пісень (Коцюб., II, 1955, 320); Коли Володя вранці вийшов на палубу, його вразив колір моря. Він був ясно-зелений з безліччю ледве вловимих відтінків (Донч., III, 1956, 216); На ранок ліс наповнився ледве вловимим запахом соснової кори, живиці, листя і хвої (Чорн., Потік.., 1956, 285).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 430.