УЛИ́НУ́ТИ, ули́ну́, ули́не́ш, док., поет., рідко. Влетіти куди-небудь або полетіти геть.

2. Піти кудись. Не вернувся козаченько — помер на чужині,.. А дівчина як зачула — у садочок улинула, Тужить, в’яне, гірко плаче (Пісні та романси.., II, 1956, 181).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 430.

Улинути, ну, неш, гл. Влетѣть. В четверте віконце ангел влинув, на престолі став, слізку вронив. Чуб. ІІІ. 434.

Улинути, ну, неш, гл. Влить (однокр.). Мнж. 193.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 334.