УЛЕ́ЩЕНИЙ (ВЛЕ́ЩЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до улести́ти. Угорець зачудовано дивився на бійцеву роботу. — У вас золоті руки, — захоплено сказав він. — У вас руські руки! — Хаєцький, улещений такою похвалою, глянув на свої шкарубкі, вкриті мозолями, долоні (Гончар, III, 1959, 226).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 429.