УЛЕЩА́ННЯ (ВЛЕЩА́ННЯ), я, с. Дія за знач. улеща́ти. І вдень іде [Євмен] та й іде. Начебто й принадив її всякими улещаннями (Барв., Опов.., 1902, 520); [Катерина:] Ох, моя пані кохана!.. [Галя (перехоплює):] Годі тобі, стара воркотухо! Твої влещання ще гірш засмутили пані (Стор., І, 1957, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 429.

Улещання, ня, с. Задабриваніе, умасливаніе; вкрадчивыя, льстивыя рѣчи. Годі тобі, стара воркотухо: твої влещання ще гірш засмутили панію. Стор. II. 216. В його слові улещання, а ні крихти правди. К. Псал. 21.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 333.