УЛЕ́ЖАТИСЯ (ВЛЕ́ЖАТИСЯ), житься, док.
1. Остаточно дозріти внаслідок тривалого лежання, будучи зірваним, опалим (про фрукти, деякі овочі). Груша добре влежалась (Сл. Гр.); Під деревом, пересипані опалим листям, товстим шаром лежали жовті духмяні грушки. Деякі з них уже влежались, стали брунатними, м’якими (Донч., IV, 1957, 56).
2. Від тривалого лежання осісти, ущільнитися; злежатися. Там, де була ямка, завсіди стояла купка.. Пісок мусив сам своїм тягарем улежатись, аби земля вирівнялася (Март., Тв., 1954, 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 429.