Про УКРЛІТ.ORG

улежати

УЛЕ́ЖАТИ (ВЛЕ́ЖАТИ), жу, жиш, док., перев. із запереч. част. не. Лежати протягом якогось часу. Наші хлопці хоч і заснули було, так не можна ніяк і улежати. Як припече сонце, так місця не знайдуть (Кв.-Осн., II, 1956, 411); — Ляж, поспи по обіді,сказав Сергій Іванович.Та чи ж я влежу! — відповів Петро (Головко, І, 1957, 446).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 429.

Улежати, жу, жиш, гл. Пролежать, извѣстное время; вылежать. Денис не влежить, не всидить і не постоїть на одному місті. Кв. Нігде і хліба кусок не влежить. Ном. № 12223. Та вже нехай хоч розіпнуть, а я без вірші не улежу. Шевч. 444.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 333.

вгору