УЛА́ЗИТИ див. вла́зити.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 427.

Улазити, жу, зиш, сов. в. улізти, зу, зеш, гл.

1) Влѣзать, влѣзть, пролѣзать, пролѣзть въ средину чего. Влізла баба в нерет, — ні назад, ні наперед. Ном. № 10086. У чужу душу не влізеш. Ном. № 6138. Є в глеку молоко, та голова не влізе. Посл.

2) Входить, войти. Уліз у воду. Ученики улізли зараз у човен. Єв. І. XXI. 3.

3) Помѣщаться, помѣститься. В один мішок не влізе. Харьк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 333.