УКІ́НЧЕНИЙ, а, е, діал. Який має належну підготовку, вміння, з належною освітою. Її мрією було дістатися де-небудь в консерваторію, студіювати музику.. і бути колись укінченою піаністкою! (Коб., III, 1956, 301).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 415.