УКРІ́П¹, укро́пу, ч., розм. Те саме, що кріп. Галина поставила на стіл велику миску смачної юшки, заправленої пережареною цибулею та посиланої молодим укропом (Шиян, Партиз. край, 1946, 115).

УКРІ́П², укро́пу, ч., діал. Окріп.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 425.

Укріп, укропу, м. = Окріп. Чи бачив хто з чорта м’ясо? Чорта в укріп, а чорт утік. Ном. № 2634.

2) Раст. укропъ, Anethum graveolens. Анн. 35. Не росиш, укропе, не рости, укропе, та вище, городу, та вище городу. Н. п. Ум. Укріпець.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 332.