УКО́ЧУВАТИСЯ¹ (ВКО́ЧУВАТИСЯ), ується, недок., УКОТИ́ТИСЯ (ВКОТИ́ТИСЯ), о́титься, док.

1. Ставати рівною, гладкою від їзди або оброблення котком (про поверхню дороги, шляху і т. ін.).

2. тільки недок. Пас. до уко́чувати¹.

УКО́ЧУВАТИСЯ² див. вко́чуватися¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 422.

Укочуватися, чуюся, єшся, сов. в. укотитися, укочуся, тишся, гл. Вкатываться, вкатиться. Покотився тоді сліпуючи та й укотивсь у лисиччину норку. Грин. І. 178.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 330.