УКОРОЧА́ТИ див. укоро́чувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 420.

Укорочати, чаю, єш, сов. в. укоротити, чу, тиш, гл. Укорачивать, укоротить, сокращать, сократить. Та вже ж чи вкорочать свій вік, то вкорочай в шинку над бочкою горілки. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 112). Укоротив я вам віку. Шевч. 204. — ходи. Замедлять, замедлить шагъ. Христя трохи вкоротила ходи. Мир. Пов. II. 43.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 330.