УКО́ПУВАТИ¹ (ВКО́ПУВАТИ), ую, уєш, недок., рідко, УКОПА́ТИ (ВКОПА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех., розм. Викопати, вирити з землі що-небудь, накопати чогось. Вкопай бараболі на борщ (Сл. Гр.); — Ходімо хоч глини вкопаємо (Панч, II, 1956, 35); // Викопати, вирити в землі (яму, криницю і т. ін.).

УКО́ПУВАТИ² див. вко́пувати¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 420.

Укопувати, пую, єш, сов. в. укопати, паю, єш, гл.

1) Вкапывать, вкопать. Вкопали на майдані два стовпи. Поховали у леваді і хрестика над ним не вкопали. Шевч. 508. Став, як укопаний. Ном. № 13905.

2) Только сов. в. Вырыть. Вкопай бараболі на борщ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 329.