УКОНТЕНТО́ВУВАТИ (ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УКОНТЕНТУВА́ТИ (ВКОНТЕНТУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех., заст.
1. Задовольняти, вдовольняти. — Нехай же так буде, як швець каже: перемалюю, щоб і його уконтентувати (Кв.-Осн., II, 1956, 20); — А поки своїх [замовців] уконтентую, то вже, гляди, і з дальших сіл.. чекають (Фр., II, 1950, 130).
2. Щедро пригощати, годувати, напувати. [Зінька:] Вже поблагословили молодих? Чи сподівалися гостей, чи ні, а мусите уконтентовувати (Кроп., II, 1958, 68); — Добрих послав тобі господь гостей, та чим-то їх уконтентуєш! (П. Куліш, Вибр., 1969, 134); Він уконтентував їх так добре, що поїхали вони від його цілком задоволені (Гр., II, 1963, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 420.