УКОНТЕНТО́ВАНИЙ (ВКОНТЕНТО́ВАНИЙ), а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до уконтентува́ти. Максим, що висиплявся в клуні.., вийшов добре вконтентований і був в добрім настрої (Кач., II, 1958, 139).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 420.