УКОМПЛЕКТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до укомплектува́ти. Кожний санаторій обладнаний досконалою медичною апаратурою, укомплектований кваліфікованими лікарями (Наука.., 9, 1962, 36); // у знач. прикм. Повний, з повним складом кого-, чого-небудь. Ревком вирішив не розпорошувати укомплектованої бойової одиниці (Смолич, V, 1959, 270); // укомплекто́вано, безос. присудк. сл. Команди торгового флоту вже укомплектовано (Кучер, Прощай.., 1957, 291).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 420.