УКОЛО́ТИ1 див. уко́лювати1.
УКОЛО́ТИ2 див. вколювати1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 419.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
УКОЛО́ТИ1 див. уко́лювати1.
УКОЛО́ТИ2 див. вколювати1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 419.
Уколоти, лю, леш, гл.
1) Уколоть. Його колючки і уколять. Рудч. Ск. І. 153.
2) Наколоть. Уколи трохи трісочок.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 329.