УКА́ЧАНИЙ (ВКА́ЧАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до укача́ти. Прийде [син] укачаний увесь, побитий (Тесл., З книги життя, 1949, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 415.