УЗЯ́ТИСЯ (ВЗЯ́ТИСЯ), візьму́ся, візьме́шся; мин.. ч. узя́вся (взя́вся), ла́ся, ло́ся; наказ. сп. візьми́ся, візьмі́ться; док.
1. Охопити що-небудь рукою (руками). Встала мати, Кругом оглянулась, взялась За биту голову руками (Шевч., II, 1953, 278); Піп поступився з свого місця далі у куток, узявся за бороду і дивився на попадю (Вовчок, VI, 1956, 245); Вона рішуче взялась за дверну ручку і ступила в хату (Головко, II, 1957, 171).
Узя́тися в (під) бо́ки див. бік; Узя́тися за ру́ки — узяти один одного за руки. По садочку собі ходять, За руки візьмуться, Розмовляють та радяться, Коли поберуться (Л. Укр., І, 1951, 321); Взявшись за руки, блукали [Семен та Уляна] понад Дніпром, уголос мріючи… (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 23).
◊ Узя́тися за ро́зум див. ро́зум; Узя́тися за го́лову — збентежитися або удатися в розпач.
2. за що. Почати діяти певним знаряддям; приступити до роботи над чим-небудь. Народ з самого ранку узявся був за лопати, щоб прогорнути хоч стежку (Мирний, III, 1954, 10); Настя мусила знов узятись за своє жито (Коцюб., І, 1955, 57); Зінька знов за посуд узялась: перетирала біля столу (Головко, II, 1957, 53).
◊ [І] за холо́дну во́ду не взя́тися див. вода́.
3. за що, до чого, а також з інфін. Почати що-небудь; приступити до якоїсь справи, виконання чогось. Я дістала якусь книжку і взялася читати (Фр., IV, 1950, 370); З великим запалом узявся він до праці (Коцюб., І, 1955, 223); Він спішно взявся за обробку своїх зйомок і за складання карти островів (Тулуб, В степу.., 1964, 326); Оленчук з першого ж дня взявся до роботи на винограднику (Гончар, II, 1959, 58); // Зголоситися, погодитися на що-небудь, на якусь роботу, справу. — Узявся я бруси з міста перевозити, — сказав Семен жінці увечері (Хотк., І, 1966, 128); Січкар узявся трохи провести Супруна (Стельмах, II, 1962, 112).
◊ Узя́тися за кни́жку див. кни́жка; Узя́тися за перо́ див. перо́; Узя́тися за своє́ — почати діяти по-старому. Вони знов узялися за своє? Гадають, що й цього разу їм минеться? (Шовк., Інженери, 1956, 33).
4. до кого, за кого. Застосувати до кого-небудь рішучі дії, заходи. — Отак узялися за панів: це вже третьому червоного півня підпускають! (Панч, Гарні хлопці, 1959, 26); Після розгрому Петлюри одразу влада взялася за отаманів і батьків, які не склали зброю (Стельмах, II, 1962, 245); // Почати картати когось, докоряти комусь. Годі тепер пестити Михася, а треба до нього добре взятися, щоб не пустував (Мак., Вибр., 1954, 84).
5. перен., на що, до чого, рідко. Удатися до чого-небудь, до яких-небудь дій, заходів. — Тут, кумонько, силою нічого не зробиш, тут треба на хитрощі взятися (Фр., IV, 1950, 75); Капітан узявся до красномовства, щоб до краю розчулити людську душу (Ю. Янов., II, 1958, 205).
6. заст. Одружитися. А як така любов та народиться меж [між] парубком і дівкою і возьмуться [візьмуться] вони меж собою, так от благодать господня! (Кв.-Осн., II, 1956, 308); Хіба було коли в світі, Щиро що кохались, Розійшлися, не взялися Й живими остались? (Шевч., І, 1963, 149).
7. З’явитися, виникнути. Все йде, все минає — і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? (Шевч., І, 1963, 71); Умилася Марина, причепурилася, нарядилася… Де її й старість ділася, де й краса взялася! (Мирний, IV, 1955, 252); // Переміщаючись, ідучи, їдучи, летячи, з’явитися де-небудь. Коли десь узялась орлиця над високими скелями (Н.-Лев., III, 1956, 300); Десь взялася легесенька сніжинка, крутнулась перед очима і лягла на пересохлих губах (Кол., На фронті.., 1959, 167); Звідки він [Пальоха] узявся, ніхто не знав..Подейкували, що забрів він сюди з Чернігівщини (Хижняк, Тамара, 1959, 94).
Де не взя́вся (взяла́сь, взяло́сь і т. ін.) — хто-, що-небудь несподівано з’явився (з’явилось). Де не взялась Свиня І стала чухать об драбину Багном обляпаную спину (Гл., Вибр., 1951, 159); Коли їхня хура звертала на шосе, де не взявся ворожий літак (Автом., Так народж. зорі, 1960, 13).
8. до чого, за що. Прилипнути, пристати. — Тільки тоді бетон добре візьметься за граніт.., коли скеля буде чисто вимита (Коцюба, Нові береги, 1959, 197); Замазка міцно взялася до скла.
9. чим. Покритися або оповитися чим-небудь. Дівчина, побачивши його, узялась рожевим рум’янцем (Вовчок, І, 1955, 353); Оце зима! Вікна аж снігом узялись… (Тесл., З книги життя, 1949, 187); Дерев’яні зруби взялися льодом, біля колодязів було ковзко (Кир., Вибр., 1960, 301); Кущ узявся весняними бруньками й пухом і через те — прозорий (Ю. Янов., І, 1958, 149).
10. чим. Пройнятися чим-небудь; набути певного виразу (про обличчя, очі і т. ін., в яких відбиваються якісь почуття). Остап метушливо підводиться. Досадою взялося лице (Горд., II, 1959, 208); Великі, налиті втомою очі, смагляве, ще красиве обличчя [матері] взялися зажурою (Стельмах, І, 1962, 135).
11. на що, безос., розм. Наблизитися до певного віку, часу і т. ін. Саме на світ узялося (Ю. Янов., І, 1954, 36).
12. перев. 3 ос., розм. Впійматися на вудку (про рибу). Добра риба взялася.
$ Узя́вся моро́з; Узяло́ся на моро́з — почався мороз. Взявся перший мороз (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 412.