УЗО́РНИЙ, а, е. З узорами, узорчастий. Твоїх пліч неповторні овали вкрили шалі узорні краї. І від сонця південного стали ще синішими очі твої (Сос., II, 1958, 112); На вистрочені узорні груди святкових свиток повиставляли дукачі дівчата, а з-під квітчастих хусток маковіють обличчя (Головко, II, 1957, 125); У хатці прибрано, підметено — ні порошинки по кутках, узорні вишивки та плетива на рушниках, на подушках (Забіла, Промені, 1951, 150); * Образно. Осінь знімала останнє узорне листя з кленів (Вол., Озеро.., 1959, 83).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 409.