УЗЛИ́ТИСЯ, лю́ся, ли́шся, док., розм. Пройнятися сильною злобою проти кого-небудь; озлитися. — Господи! вже як на кого узляться люди, то до краю вже доїдять, до кінця догризуть! (Мирний, І, 1949, 319).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 408.

Узлитися, лю́ся, ли́шся, гл. Озлиться. Піднялись на мене горді і узлилися могущі. К. Псал. 199. Узлився, на мене старшина. Н. Вол. у. Вже як на кого узляться люде, то до краю вже доїдять. Мир. ХРВ. 286.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 324.