У́ЗЛИК, а, ч., діал. Зменш. до у́зол. Галя щебетала жваво й весело і виймала щось із узлика (Вас., I, 1959, 177).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 408.

Узлик, ка, м. = Вузлик. Із кишені взявши узлик, гарно шовком шитий, повен, мабуть на червінець…. Мкр. Н. Сама ще така, як узлик. МВ. І. 11. Ум. Узличок. Ти ж мій узличок! Ласкательное обращеніе къ ребенку. Ном. № 9251.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 324.