УЗИ́МУ (ВЗИ́МУ), присл., діал. Узимку. У косовицю став [Чіпка] за косаря, викосив дванадцять копиць сіна. Є чим овечок узиму годувати (Мирний, І, 1949, 163); Восени, чи влітку, Взиму, чи весною, Борба [боротьба] без просвітку З долею сумною (Граб., І, 1959, 374).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 408.