УЗЕ́НЬКИЙ, а, е, рідко. Зменш.-пестл. до узьки́й. Крізь сухі віти вбачалося церковне віконечко, узеньке й довгеньке (Вовчок, І, 1955, 302); Улиці були узенькі, плутались то сюди, то туди (П. Куліш, Вибр., 1969, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 407.