УЗГІ́Р’ЯЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до узгі́р’я 1. Панський будинок з білого каменю стоїть, немов палац над усім селом, на узгір’ячку (Вовчок, І, 1955, 351); Вони піднялися на невисоке узгір’ячко і знову стали (М. Ол., Леся, 1960, 227).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 405.