УЗГОЛІ́В’ЯЧКО, УЗГОЛО́В’ЯЧКО, а, с. Пестл. до узголі́в’я, узголо́в’я. Потомленому, побитому наймиту малому снилося, що усі ті птиці.. в’ються, б’ються, кружляють над його узголов’ячком (Вовчок, І, 1955, 297).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 406.