УЗГО́ДЖУВАТИСЯ, ується, недок., УЗГО́ДИТИСЯ, иться, док.

1. Характеризуватися відповідністю до чого-небудь, єдністю з чимсь. Новгородський літопис правильний усіма своїми визначеннями, що стосуються астрономічних явищ. Вони узгоджуються з сучасними науковими даними (Знання.., 1, 1966, 11).

2. грам. Стояти в такому ж роді, числі та відмінку або в такій же особі, в яких стоїть підпорядковуюче слово. Присудок узгоджується з підметом у роді, числі, особі.

3. Пас. до узго́джувати 1. Мануфактури [у XVIII-XIX ст.] випускали килими певного призначення: долівкові і настінні. Художнє оформлення їх часто узгоджувалось з загальним стилем архітектури і декоративного оздоблення приміщення (Нар. тв. та етн., 2, 1963, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 406.