УЗБІ́ЧНИЙ, а, е. Який міститься збоку стосовно чого-небудь. Спустившись з узбічної на головну алею, повільною ходою простував [Канушевич] селищем (Коцюба, Нові береги, 1959, 147); // Який міститься, розташований вздовж дороги, шосе і т. ін. Дорога.. захрясла танками, тягачами, автомашинами. Поволі все це розсотувалося в узбічні гаї та улоговини (Гончар, III, 1959, 404).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 404.