УЗБРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., УЗБРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех., заст. Озброювати. — Ось що, пане Матвію: мечі кувати раджу, народ узброювати слід (Ле, Наливайко, 1957, 112); * Образно. Гей, ви, грізні, чорні хмари! Я на вас збираю чари, Чарівну добуду зброю І пісні свої узброю (Л. Укр., І, 1951, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 405.