УЗАКО́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до узако́нити. Ще й сьогодні ми «хворіємо» на недооцінку теорії перекладу; вона, як і критика перекладу, поки що не узаконена як галузь літературознавства (Літ. Укр., 25.IV 1969, 4); — Візьміть її до себе, Марино Михайлівно, — все ще усміхаючись, сказав майор Стрепет, — у вас там знайдеться місце. Так було узаконене перебування Насті Корнієнко у танковій бригаді (Собко, Кавказ, 1946, 9); // узако́нено, безос. присудк. сл. — Треба тісніше об’єднатися, бідноті з батраками економії. Щоб не куркулі вершили справи у вас там на селі, а ви, біднота.. Тим більш, що це тепер уже ленінським декретом узаконено (Головко, II, 1957, 501).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 403.