УЗАГА́ЛЬНЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до узага́льнити. Колосальний досвід соціальної і політичної історії, узагальнений Леніним в його працях, послужив йому основою для розроблення теорії, програми і тактики більшовизму на різних етапах революції (Ком. Укр., 9, 1965, 12); В основу сонати Михайло Лукич поклав власні переживання, звісно, певною мірою доповнені та узагальнені (Дмит., Розлука, 1957, 104); // узага́льнено, безос. присудк. сл. У Програмі КПРС.. узагальнено корінні питання будівництва комунізму, актуальні проблеми світового робітничого і національно-визвольного руху (Ком. Укр., 9, 1964, 20).

2. у знач. прикм. Який увібрав у себе характерні риси, властиві багатьом предметам, явищам. Гоголь був одним із найбільших у світі творців типових, узагальнених образів (Рильський, III, 1956, 217).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 403.