УЖИ́ТИЙ (ВЖИ́ТИЙ), а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до ужи́ти¹.

2. у знач. прикм. Який був у вжитку, використовувався. Сірко.. забирав з кухні і виносив відро з ужитою водою (Сенч., Опов., 1959, 194).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 402.