УЖИВА́ТИСЯ1 (ВЖИВА́ТИСЯ), а́ється, недок.
1. Мати застосування; використовуватися. Я хочу видіти, як моє добро уживатиметься (Сл. Гр.); Читала я раз.. переклад «Тараса Бульби» по-французьки, взагалі він дуже гарний, але в тих місцях, де вживаються народні вирази, то дуже смішно виходить в дослівнім перекладі (Л. Укр., V, 1956, 10); По правді скажу: не подобались мені всі ті [вірші], де уживаються нові слова, виковані з чужих мов (Мирний, V, 1955, 377).
2. Пас. до ужива́ти. Вздовж стін [світлиці] стоять широкі ослони, застелені різнобарвними, дуже красними килимцями місцевого виробу (властиво, плахти, котрі уживаються жінками як спідниці) (Коцюб., III, 1956, 45).
УЖИВА́ТИСЯ2 (ВЖИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УЖИ́ТИСЯ (ВЖИ́ТИСЯ), уживу́ся, уживе́шся, док.
1. з ким. Живучи, працюючи, перебуваючи певний час разом, звикати один до одного; зживатися з ким-небудь або між собою, налагоджувати мирне життя. — Чула я, що й по три невістки з дітворою вкупі вживались (Барв., Опов.., 1902, 316); Ніхто не вірив, що Груня вживеться з свекрухою (Горд., II, 1959, 224); На велику досаду цариці і панства — Сковорода не міг ужитися з ними (Тич., III, 1957, 214); Минулого року вона вийшла заміж. Та з чоловіком не вжилася (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 215); // без додатка. Співіснувати (про тварин, рослини і т. ін.). В [Біловезькій] Пущі уживається 856 видів деревних, чагарникових і трав’яних рослин (Наука.., 1, 1966, 32).
2. де, у що. Звикати до життя на новому місці, в нових умовах; пристосовуватися. Незважаючи на якусь невидиму стіну, що виникала між ним і мешканцями Дорнау, капітан звикав до цього міста, вживався в нього (Собко, Запорука.., 1952, 8); Вона відразу вжилася в гірську атмосферу і ввела в неї дітей (Хотк., II, 1966, 12); — Сумуєш, господине? — питає циганка і сідає біля її ніг. — Важко ужитися орлиці в неволі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 25); Вона подумала, чи не з ледарів хлопець, що, не ужившись на одній роботі, шукає іншої, легшої, як то часом здається збоку (Коцюба, Нові береги, 1959, 193).
3. перен. Існувати поруч, не виключаючи одне одного, взаємодіяти з чим-небудь або між собою. Сплуталися нові церковні закони з звичаями старими, одні одних доповнювали і уживалися поруч (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 517); В кремезному, дужому і загартованому тілі матроса уживалась мужня душа і ніжне серце (Смолич, VI, 1959, 15); Оспівана в піснях гордість [циганів] якось неймовірно уживається з постійним приниженням (Ткач, Арена, 1960, 12); — Сього вечора я допевнилась, що концерти і сповнення обов’язку не можуть разом ужитись (Л. Укр., III, 1952, 536).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 402.