УЖВА́, и́, ж., діал. Мотузка з лози; вужівка. І пригадалось дитинство, коли він із батьком, старим лісорубом, гонив міцно скручені ужвою плоти по Десні і Дніпру (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 593); * У порівн. В сінях дід старий при жорнах Меле гречку на крупи. Сива борода по пояс, Похилилась голова, — Але плечі наче двері, Руки крепкі [міцні], мов ужва (Фр., X, 1954, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 400.