УЖАХА́ТИСЯ (ВЖАХА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УЖАХНУ́ТИСЯ (ВЖАХНУ́ТИСЯ), ну́ся, не́шся, док. Відчувати переляк, жах, дуже лякатися. — Ой лишенько! — вжахається тітка. — Багато людей вбито? (Вовчок, VI, 1956, 307); Подивилась пані на ручку [дитини], і вже червоне та опух пішов за долоню, мало не до ліктика. Пані аж ужахнулась! (Барв., Опов.., 1902, 530); Вернувся Микола. Аж вжахнувся, побачивши, яка стала Галочка у короткий час! (Кв.-Осн., II, 1956, 357); Побожний фельдкурат вжахнувся, побачивши на столі три пляшки (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 128).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 400.