УДІЛЯ́ТИСЯ (ВДІЛЯ́ТИСЯ), я́ється, недок., УДІЛИ́ТИСЯ (ВДІЛИ́ТИСЯ), уді́литься, док.

1. діал. Передаватися. Жвавість маленьких ручаїв уділялася і потокові, і тоді він шумів і виливався з берегів, забирав усе, що по дорозі попадало, і ніс до свого багатого сусіда Пруту (Кобр., Вибр., 1954, 83); Побачили [тухольці] Максима, як виринав із води.. Радість їх живо уділилася цілій громаді (Фр., VI, 1951, 137).

2. тільки недок. Пас. до уділя́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 394.