УДУ́ШШЯ, я, с., діал. Астма. Всякі немочі під старість до його чіплялись. Спину іногді [іноді] ломило, ноги опухали, Стиски мучили й удушшя, руки набрякали (Укр. поети-романтики.., 1968, 571).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 399.

Удушшя, шя, с. Удушье. Лебед. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 321.