УДА́ТНІСТЬ (ВДА́ТНІСТЬ), ності, ж. Властивість за знач. уда́тний. Такі походи хоча спершу й будили якийсь сум і острах у душі Максимовій неправдою, крадіжкою, грабунком,.. отже при гульні та вихвалках одного перед другим своєю силою, своєю вдатністю стирали ту чорну думку (Мирний, І, 1949, 230); Складанням д. П. Думки не можна відмовити таланту і вдатності (Фр., XVI, 1955, 157).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 391.