УДАВА́ННЯ¹ (ВДАВА́ННЯ), я, с. Дія за знач. удава́ти 1-3. Він знав, що той екстаз, та привітність, та жвавість були в його [о. Артемія] більше виявом жвавості вроди [вдачі], а може й зумисного вдавання, ніж щирого привіту (Н.-Лев., IV, 1956, 64); Він був добрий ученик [учень] і добрий товариш, загально люблений задля свойого доброго гумору, дару удавання різних голосів (Фр., IV, 1950, 273).

УДАВА́ННЯ² (ВДАВА́ННЯ), я, с. Дія за знач. удава́тися 6,7.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 382.

Удавання, ня, с. Притворство.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 316.