УДА́ВАНИЙ (ВДА́ВАНИЙ), а, е. Умисно роблений, неприродний, напускний (про чиюсь поведінку, манеру триматися тощо). Пока.. дивиться так поважно і просто в очі кожному, без тої звичайної дівочої соромливості, трошки щирої, а трошки й удаваної (Л. Укр., III, 1952, 664); Здавалось, приголубив би Волю батько, без сліду зникла б і хлоп’яча зухвалість, і всі пустощі, й удавана брутальність (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 15); Йому [Я. Купалі] була чужою найменша поза. В ньому не було й тіні чогось удаваного чи надуманого (Мас., Життя.., 1960, 13); // Нещирий, яким маскують справжні почуття, ставлення до кого-небудь і т. ін. На обличчі пана канцлера відбився удаваний спокій дипломата, готового до всяких несподіванок (Кач., II, 1958, 450); Антон свою ненависть до Хомахи затамовував удаваною чемністю (Чорн., Визвол. земля, 1959, 205); Досить було Степанові перехопити чийсь погляд, як лихі очі кидалися врозтіч, бралися байдужістю або й удаваним співчуттям. (Стельмах, II, 1962, 11); // Штучно викликаний, збуджений, награний (про стан, почуття). Зникла з Катиного обличчя удавана заклопотаність (Коз., Вибр., 1947, 26); Удаваний жах, що відобразив «отець» на своєму обличчі, потім театральний жест руки, якою заслонив очі, додали Нелі відваги. «Комедіант, — подумала, — клоун. Я його не боюсь» (Вільде, Сестри.., 1958, 431); Мудрість — річ не напоказ. Хто справді мудрий, той не хмурить лоба, Не мружить очі — це лише подоба Глибоких дум, удаваний екстаз (Бичко, Простота, 1963, 119); // Підроблений під що-небудь справжнє. [Клієнт:] Якби на мене, я б їх [християн] присудив оддати до театру, — цікавіше, коли на сцені справжня смерть буває, а не удавана (Л. Укр., II, 1951, 514); Підпільники організували удаване кінознімання, щоб ближче підібратися до табору (Ю. Янов., II, 1954, 31); // Розрахований на створення певного враження. Черниш знав, що завтра вони загомонять інакше — сьогодні артилерія ще тільки приміряється, б’ючи з удаваною безсистемністю та скупістю, щоб не накликати завчасно підозри противника (Гончар, III, 1959, 391); В центрі міста — удавана безпечність, спокій, а тут, на околиці, наче під час облоги (Кол., На фронті.., 1959, 55); // Який удає з себе кого-небудь, несправжній. Хто підкаже загарбникові, що цей удаваний поліцай виконує спеціальне доручення, внаслідок чого на певному залізничному перегоні зупиниться в призначений час рух німецьких поїздів? (Ю. Янов., II, 1954, 21); // Який не існує в дійсності, а створений в уяві кого-небудь; вигаданий, уявний. Василь неквапно виклав історію хвороби — удаваної своєї й Ніколаєва, запитав, чи можливо вилікуватися. Стара сказала: «Будете здорові, коли схочете…» (Ю. Янов., II, 1954, 104).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 382.