УГУ́ДЗЯНИЙ, а, е, розм., рідко. Весь у гудзиках. Небавом перед ним зринув, як із землі виріс, угудзяний джигунець, якийсь акцизний чиновник (Вас., І, 1959, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 381.