УГРИЗНУ́ТИ (ВГРИЗНУ́ТИ), ну, неш, док., перех.

1. Однокр. до угриза́ти 1. — Бачте, яка буйна [картопля]! А вгризніте, яка крута! (Барв., Опов.., 1902, 428).

2. рідко. Те саме, що укуси́ти. Після того, як один поклонник в припадку екстазу прокусив пантофлю й угризнув папу за пальця, — почали в носок підкладати стельку (Вишня, І, 1956, 457).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 380.