УГОЩА́ТИСЯ (ВГОЩА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УГОСТИ́ТИСЯ (ВГОСТИ́ТИСЯ), угощу́ся, уго́сти́шся, док., розм. Те саме, що частува́тися. Там на диво бенкет розпочався. Вихиляють до дна Повні кухлі вина, Мовчки з військом гетьман угощався (Граб., І, 1959, 296); Кинулись брати в обійми, один одному раділи, Угощатись посідали (Тич., III, 1947, 154); Офіцер закурив надворі з дядьками, вгощаючись самосадом із їхніх доброзичливо простягнутих кисетів (Гончар, II, 1959, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 380.