УГОРЯ́ТИ (ВГОРЯ́ТИ), я́є, недок., УГОРІ́ТИ (ВГОРІ́ТИ), ри́ть, док., спец. Зменшуватися в об’ємі при горінні, плавленні тощо. Де б те золото дівалось, якби не вгоряло? (Номис, 1864, № 14058); Така деревина, що не піднести, — а вгоріла, мов тріска! (Хотк., II, 1966, 392).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 379.